Варіант 1 – для командного рядку

виконати в командному рядку:

$ gconftool-2 --type string --set /apps/metacity/general/button_layout "menu:minimize,maximize,close"

Варіант 2 – для “миші”

• запустити gconf-editor (натиснути Alt+F2 та ввести gconf-editor)
• перейти в секцію apps/metacity/general
• змінити значення “button layout” на “menu:minimize,maximize,close”

Схожі статті:

1. Об’єднання мережевих інтерфейсів в Ubuntu/Debian за допомогою «bonding» (6.5)

Налаштування об’єднаних мережевих інтерфейсів

Утиліта ifenslave копіює параметри першого інтерфейсу на всі наступні додадаткові інтерфейси.

Тож встановимо необхідні пакунки:

$ sudo apt-get install ifenslave ethtool

Тепер необхідно додати модуль bonding до автозавантаження, прописав також й опції для його запуску. Створимо мережевий пристрій bond0:

$ sudo sh -c 'echo "alias bond0 bonding\noptions bonding mode=0 miimon=100" > /etc/modprobe.d/bonding.conf'

Завантажимо модуль bonding:

$ sudo modprobe bonding mode=0 miimon=100

Далі необхідно налаштувати параметри мережевого інтерфейсу bonding, для цього необхідно відредагувати файл налаштувань мережевих інтерфейсів /etc/network/interfaces.

# The bond0 network interface
auto bond0
allow-hotplug bond0
iface bond0 inet static
    address 192.168.0.2
    netmask 255.255.255.0
    network 192.168.0.0
    broadcast 192.168.0.255
    gateway 192.168.0.1
    dns-nameservers 192.168.0.1
    slaves eth0 eth1
    bond-mode 0
    bond-miimon 100
    up /sbin/ifenslave bond0 eth0 eth1
    pre-down ifdown br0
    down /sbin/ifenslave -d bond0 eth0 eth1

Взагалі то додавати рядок запуску bonding «options bonding mode=0 miimon=100» до modprobe не обов’язково, достатньо запису в /etc/network/interfaces, але іноді bonding не завжди стартує через /etc/network/interfaces. То ж можна продублювати і там і там.

Лишилось перестартувати мережеві інтерфейси:

$ sudo ifdown eth0 eth1
$ sudo ifup bond0
$ sudo /etc/init.d/networking restart

Список режимів для bonding

mode=0 (balance-rr)
Послідовно надсилає пакети з першого по останній інтерфейс.

mode=1 (active-backup)
Один з мережевих інтерфейсів активний, інші знаходяться в режимі очікування, якщо активний мережевий інтерфейс виходить з ладу, то інший інтерфейс стає активним (привласнив MAC-адресу), замінюючи пошкоджений. Не потребує додаткового налаштування комутатора.

mode=2 (balance-xor)
Передача за схемою [(джерельна MAC-адреса → XOR → MAC-адреса отримувача) %кількість інтерфейсів]. За цією схемою для кожного отримувача обирається певний інтерфейс в відповідності до MAC-адреси. Режим забезпечує балансування навантаження та відмовостійкість.

mode=3 (broadcast)
Усі пакети на всі інтерфейси. Режим забезпечує відмовостійкість.

mode=4 (802.3ad)
IEEE 802.3ad Dynamic Link aggregation (динамічне об’єднання каналів). Створює агрегації груп, що мають одні і ті ж швидкості та дуплексні налаштування. Використовує всі включені інтерфейси в активному зібранні згідно специфікації 802.3ad.
Необхідний комутатор з підтримкою IEEE 802.3ad Dynamic Link aggregation. Більшість параметрів потребує конфігурації для режиму 802.3ad.

mode=5 (balance-tlb)
Адаптивне балансування переданого навантаження: канал зв’язку не вимагає будь-якого спеціального налаштування. Вихідний трафік розподіляється відповідно до поточного навантаження (обчислюється за швидкостями) для кожного інтерфейсу. Вхідний трафік приймається поточним інтерфейсом. Якщо приймаючий інтерфейс виходить з ладу, то наступний займає його місце привласнивши його MAC-адресу.

mode=6 (balance-alb)
Адаптивний перерозподіл навантаження: включає balance-tlb плюс receive load balancing (rlb) для трафіку IPv4 і не вимагає спеціального налаштування. Тобто все так само, як і при mode = 5, тільки і вхідний трафік балансується між інтерфейсами.

Схожі статті:

1. Визначення MAC-адреси мережевих інтерфейсів (13)
2. Зміна положення кнопок в заголовку вікна в Ubuntu (6.6)
3. Як написати формулу да допомогою Google Chart API (5.6)

1. Відкрийте командний рядок від імені Адмінистратора
2. Наберіть в ньому таку команду:

netdom join %computername% /domain:YOUR.DOMAIN /userd:YOUR.DOMAIN\ADMIN-USERNAME /passwordd:ADMIN-PASSWORD

де YOUR.DOMAIN – назва вашого домену
ADMIN-USERNAME – обліковий запис адміністратора домену
ADMIN-PASSWORD – пароль адміністратора домену

Лишилося лише перезавантажити комп’ютер…

Приклад:

<img src="http://chart.apis.google.com/chart?cht=tx&amp;chs=1x0&amp;chf=bg,s,FFFFFF00&amp;chco=000000&amp;chs=40&amp;chl=\sqrt{x^2}" alt="" />

Результат:

Схожі статті:

1. Об’єднання мережевих інтерфейсів в Ubuntu/Debian за допомогою «bonding» (5.5)
2. Багатомовність (5.4)

Команда:

1

GETMAC /V

відобразить ім’я та MAC-адресу кожного локального мережевого інтерфейсу

Також можливо отримати такі самі дані для віддаленого комп’ютера за умови якщо маєте права адміністратора до віддаленої машини.

1

GETMAC /V /S [ComputerName]

Схожі статті:

1. Об’єднання мережевих інтерфейсів в Ubuntu/Debian за допомогою «bonding» (21)
2. Безпарольний вхід по ssh (9.5)
3. Долучення Windows 7 в домен однією командою (9)

1. Перезавантажте ваш VMware ESX Server

Якщо ви не знаєте пароля root або якогось пароля до root-еквівалентного акаунту, то ви не зможете звичайним способом перезавантажити сервер. То ж єдиний вихід – це вимкнути всі віртуальні машини та вимкнути сервер фізично.

2. Завантаження серверу в однокористувацькому режимі

Як тільки но з’явиться меню завантажувача GRUB, натисніть “a”, для зміни параметрів ядра:

Для завантаження в однокористувацькому режимі, необхідно ввести “single” в кінці рядку параметрів та натиснути Enter:

Тепер ваш ESX Server завантажиться в однокористувацькому режимі, та видасть вам командний рядок з правами root

3. Зміна паролю для root

Для зміни паролю достатньо лише набрати passwd та двічі ввести новий пароль:

sh-2.05b# passwd
Changing password for user root.
New UNIX password:
Retype new UNIX password:
passwd: all authentication tokens updated successfully.

Все пароль root змінено, лишилось лише перезавантажити ESX Server. Вводимо в командному рядку “reboot” та чекаємо на завантаження ESX Server:

sh-2.05# reboot

Схожі статті:

1. Безпарольний вхід по ssh (13.5)
2. Долучення Windows 7 в домен однією командою (7.9)

Примітка: якщо ім’я локального користувача співпадає з ім’ям віддаленого, то user@ можна не вводити

1. Спочатку необхідно створити пару ключів (відкритий та закритий) для локальної системи:

$ ssh-keygen -t rsa -b 2048

ключ -b вказує на довжину ключа в бітах, типове значення 1024 біт
2. Після створення ключів необхідно передати відкритий ключ до віддаленого серверу:

$ ssh-copy-id -i ~/.ssh/id_rsa.pub user@remote.host

необхідно буде ввести пароль користувача user на віддаленому сервері

3. Підключаємося до віддаленого серверу, не використовуючи пароль користувача:

$ ssh user@remote.host

Безпарольний вхід для root

Для надання можливості безпарольного входу для root-а, необхідно перевірити на віддаленій системі налаштування ssh-серверу. На віддаленому сервері відкрийте файл налаштувань ssh-серверу та знайдіть рядок:

PermitRootLogin

Цей параметр може мати три значення: yes – дозволити вхід користувачу root, no – заборонити вхід користувачу root, without-password – дозволити вхід лише за допомогою сертифікатів.

1. Підготовка віддаленого ssh-серверу, для отримання ключів за допомогою парольного ssh-доступу:

Встановлюємо значення:

PermitRootLogin yes

Перезавантажуємо ssh-сервер на віддаленій системі:

# /etc/init.d/sshd restart

2. Передаємо відкритий ключ до віддаленого серверу:

# ssh-copy-id -i ~/.ssh/id_rsa.pub root@remote.host

необхідно буде ввести пароль root-а віддаленої системи.

3. Встановлюємо значення:

PermitRootLogin without-password

та знову перезавантажуємо ssh-сервер:

# /etc/init.d/sshd restart

Тепер до віддаленої систему буде можливий доступ за допомогою ssh лише при наявності ключа. Якщо необхідно лишити можливість доступу з правами root і за допомогою паролю, то 3-й пункт виконувати не потрібно.

Схожі статті:

1. Як скинути пароль root на ESX Server? (17.2)
2. Визначення MAC-адреси мережевих інтерфейсів (6.5)